Як ми з'ясували, проточні водонагрівачі хоч і дозволяють отримати гарячу воду практично відразу після відкриття крана, але її витрата далеко не завжди може задовольнити всі потреби великої родини. Та й підключити такий прилад можна лише до одного крану.
Якщо ж потрібно багато гарячої води одночасно в різних точках, то, очевидно, варто придивитися до накопичувальних водонагрівачів. Такий агрегат являє собою добре теплоизолированную ємність, в яку заливається холодна вода і потім підігрівається до необхідної температури.
Залежpно від обсягу, накопичувальні водонагрівачі можуть бути настінними малої місткості (5-15 л), настінними середньої місткості (30-150 л) і підлоговими (200 л і більше).
Для того, щоб розрахувати необхідний обсяг бака водонагрівача, слід враховувати приблизний витрата води на різні операції (температура в баці приймається за 60˚С - це оптимальний температурний режим, що зменшує ймовірність утворення накипу). Для миття посуду на сім'ю з 3-4 чоловік потрібно 12 л гарячої води, для прийняття душу - 15-20 л, для миття рук - 1-2 л. Тобто в міській квартирі досить буде встановити один бак з ємністю до 100 л або два невеликих - у ванній і на кухні.
В електричні водонагрівачі встановлений ТЕН, який нагріває воду до заданої температури (від 35 до 85˚С) і вимикається. Як тільки температура води опускається на 2-4 градуси, прилад вмикається знову. За рахунок теплоізоляції бака вода в сучасних накопичувальних водонагрівачах втрачає всього 5 ˚ на добу. Ще одна перевага подібних агрегатів - цілком помірне споживання електроенергії. Наприклад, при потужності в 2 кВт водонагрівач може забезпечити прогрів бака 13 літрів за 20-25 хвилин. Як випливає з наведених вище цифр, цього достатньо, щоб прийняти душ або вимити посуд.
Розумною альтернативою електричних приладів можуть бути газові накопичувальні водонагрівачі. При порівнянній діапазоні ємностей баків, вони швидше нагрівають обсяг води (наприклад, водонагрівач ARISTON SGA нагріває бак об'ємом 115 л всього за годину), та й їх експлуатація при нинішніх цінах на магістральний газ виходить набагато дешевше. Звичайно, доводиться вирішувати питання з пристроєм димоходу і отримувати дозвіл газової служби, але, в кінцевому рахунку, всі ці клопоти окупаються сторицею.
Газові водонагрівачі бувають з природною тягою (з відкритою камерою згоряння) і з примусовою тягою (із закритою камерою згоряння). Прилади другого типу приблизно в півтора рази дорожче аналогів з відкритою камерою, але вони не вимагають додаткового припливу повітря в приміщення для підтримки горіння і не потребують громіздкому традиційному димоході. Замість нього застосовується короткий коаксіальний димохід (одночасно постачає водонагрівач припливом свіжого повітря і відвідний продукти згоряння), який може бути виведений на вулицю прямо через стіну.
Для газових і електричних водонагрівачів в рівній мірі гостро стоїть проблема випадання солей жорсткості, тобто утворення накипу на внутрішній поверхні бака. В електричних Водогреев основна частина накипу випадає на Тене. Це призводить до зниження його тепловіддачі, а, отже, його перегріву і швидкого виходу з ладу. У газових приладах накип в силу тих же причин викликає марнування стінок теплообмінників. Тому нагрівальні елементи та теплообмінники вимагають періодичної очистки.
Не меншу проблему для водонагрівачів представляє і корозія металевих елементів. Для захисту від електрохімічної корозії в баках сучасних моделей застосовують особливо стійкі емалі, а також встановлюють магнієвий анод. Він повільно розчиняється, тим самим рятуючи від руйнування внутрішній бак водонагрівача. Як правило, термін його служби складає 1-2 роки, потім його замінюють.
Отже, можливостей забезпечити свою сім'ю гарячою водою протягом усього року існує безліч - на будь-який смак і гаманець. Варто тільки визначитися з конкретними вимогами до водонагрівача - кращий джерело енергії (газ або електрику), потужність, обсяг бака, наявність автоматики. І тоді будь-які примхи місцевого ЖКГ будуть не страшні.
