Робочі органи машин, котрі піддаються абразивного зношування при контактуванні з грунтом і скельними породами, повинні володіти по можливості високою твердістю. Разом з тим, як відомо, збільшення твердості супроводжується зниженням пластичності (в'язкості), збільшенням чутливості до тріщин і схильності до відколів наплавленого металу. У пошуках шляхів подолання цього явища розроблені нові наплавочні матеріали, до числа яких відносяться карбід вольфраму і розглянуті вище високохромисті сплави на базі заліза. В'язка матриця з розподіленими в ній дуже жорсткими частинками карбіду вольфраму забезпечує розглянутого матеріалу високу стійкість до абразивного зношування.
Наплавлення карбідом вольфраму до цього виробляли методом газового зварювання, але в даний час переважає дугова наплавка покритими електродами. При дугового наплавленні, коли наплавочні матеріал знаходиться в високотемпературної області горіння дуги, відбувається часткове розкладання карбіду вольфраму на вуглець і вольфрам, розчинення яких в матриці супроводжується утворенням подвійних карбідів заліза і вольфраму, що викликають зниження в'язкості металу.
При дугового наплавленні методом зниження сили струму і зменшення довжини дуги слід домагатися відсутності розкладання карбіду вольфраму.
Матеріал цього типу вживають для зносостійкого наплавлення зубів екскаваторів, ножів ріжучих пристроїв та інших з робів, що піддаються інтенсивному абразивному дії під помірним навантаженням.
