Влада не допомагає в пошуку тіл українських солдат - волонтер.
07.08.2015, 09:51
В організації "Чорний тюльпан" - більше ста чоловік. Є служба тилу і ті, хто працює "у полі", так званий "бойовий кістяк". Таких 60 чоловіків. Вони змінюються. Залежно від обсягу роботи формулюється відрядження. Завжди на базі волонтерів в тилу є одна група (від 4 до 7 осіб), раз на 10 днів її змінює інша.
Майже десять місяців Міноборони забезпечувало хлопців паливом, в іншому допомагали звичайні люди своїми внесками, але їх виявилося недостатньо. Тоді Ярослав змушений був заявити про те, що місія припиняє свою службу, адже для повноцінної роботи організації потрібно у середньому 20 тисяч доларів на місяць: "У перші години почали надходити повідомлення від простих, скажімо так, людей, які в приватному порядку, в "приват" стукали, я не встигав навіть відповідати. Пропонували допомогу, просили рахунок. Хтось 10 євро переслав, хтось двадцять. Ніби як дрібниця, а з миру по нитці знайшлася необхідна сума.
Тим часом Міноборони заявило, що слова Ярослава - фейк. Мовляв, ніхто нічого не зупиняв:
"За фактом - так. Тому що гроші з'явилися і ми знову взялися за роботу. Гроші-то перерахували, але заява моя пройшла. Хвиля пропозицій була, а зараз впала. Не можу я кожен день просити допомоги. Це негарно, коли такий вид роботи робиться виключно за рахунок волонтерів. Так, є заява про те, що це Міноборони. Не хотів би опускатися на рівень "хто що робить". Але найбруднішу і найнебезпечнішу роботу роблять волонтери. Військовослужбовців туди не пускають", - оповіді він.
Як докази, у Ярослава є відповіді чиновників, мовляв, ваш лист відправлено на розгляд: "І якщо хтось скаже, що наші звернення були розглянуті - добре, а де результат? Чому хлопці, які роблять цю брудну роботу, досі не мають ніякого статусу? Чому жоден центральний орган виконавчої влади не передбачив кошторис на виконання подібних завдань? Всі починають пхатися: "Мінрегіон має цим займатися". Мінрегіон: "У нас немає похоронної команди, як ми можемо цим займатися? Ми можемо норматив розробити, але у нас немає домашнього ексгуматора та статті такої немає". І йде до сьогодні ця міжвідомча штовханина, хто повинен цим займатися".
А тим часом через цю "штовханину" і відсутності документів у хлопців виникають проблеми на блокпостах.
"Нас запитують:"А хто ви?"- "Такі-то"- "Документи!" - "У нас немає"- "А що тоді, в Україні будь-хто може приїхати і займатися двохсотими?". І ми повинні виправдовуватися, мовляв, ми вже десять місяців працюємо, так і так... Адже ротація відбувається. Старі нас знають: "Привіт-привіт". Поїхали. А нові ж нас не знають", - пояснив волонтер.
Після конфлікту з Міноборони ситуація з волонтерами ще більше загострилася:
"Якщо раніше офіцери добували нам десь списане пальне, то на сьогоднішній день вже третя експедиція за свої гроші. При теперішніх цінах - це миттєво, гроші згорять дуже швидко. Не важливо, наскільки цих грошей вистачить - тиждень або три, проблема не вирішується", - розповів Жилкін.
У Ярослава є підозра, що чиновники хочуть "закрити" волонтерів за те, що вони публічно розповіли про свої проблеми.
"Якщо уважно вивчити інтерв'ю, яке давали в Міноборони з цієї ситуації, там звучала наступна фраза:"Нічого страшного не сталося. У нас багато бажаючих брати участь у цьому проекті". Дали зрозуміти, що ціла черга людей стоїть. Я-то знаю, хто там бажає брати участь. Але говорити не буду. Важко буде знайти ідіотів, які на безоплатній основі без забезпечення поїдуть виконувати таку роботу. Хлопці мої ображені на сьогоднішній день дуже сильно. Тому що, вибачте, вже більше десяти місяців роботи, а подяки нуль. Ще й почали нас звинувачувати в тому, що ми облили всіх брудом. А ми заявили про свої проблеми. Так покажіть нам хоч одну статтю, покажіть, скільки грошей ви виділяли. Нічого не зможуть показати", - додав він.
"Адже ти розумієш весь тягар відповідальності. Ти працюєш не з яким-то шматком тіла, яке треба кудись перенести. Його треба ще комусь віддати, встановити, хто це. І якщо ти щось не так зробиш, неправильно збереш - людина може назавжди втратити своє ім'я. Ми всі колись будемо перед Богом. А якщо помилишся, як потім матері в очі дивитися? ", - резюмував волонтер.
