Хіба не дивно, що політика і Культура в істоті своєму розійшлися?
05.11.2015, 10:49
«Культура – одне, а політика – інше. Кажуть, що вони сестри, але адже і сестри не завжди в злагоді живуть. Та й сестри? Носій Культури часом жахається поведінки політика, а той в'їдливо висміює ідеалізм культурного діяча. З точки зору політика, багато дій Культури дозволені, але працівник Культури не зрозуміє політичних перегородок. Він діє насамперед в ім'я людяності, а для політика гуманітарні основи закриті павутиною забобонів. Та ще якихось забобонів! Стать середньовічних забобонів. Але не подумайте натякнути про політику його забобони. Ощетинится найлютіший ворог» - так писав Н.До. Реріх в нарисі «Культура» (див. «Листи Щоденника», том 2).
Напевно, сильний контраст між ідеями людей культури та людей політики, як в часи життя Реріхів, так і зараз існує в США.
І, довгий час прожив у США, Реріхи прекрасно розуміли відмінності інтересів культури і політики.
«Ощетинится найлютіший ворог» - говорив Реріх про сучасних політиків. Так було за життя Реріхів, так залишається і донині, чи не погіршуючись. Зараз, у сучасному світі культура і політика – це вороги.
Чи це Так? Щоб не занадто повторюватися і не починати занадто докладні пояснення, відішлю читачів до статті «Про сутність капіталістичної системи». Там досить докладно описується вплив законів капіталістичного суспільства на морально-культурний рівень людей.
Умови, в яких ми живемо, створюються для нас політиками. Хочемо ми цього чи не хочемо, але політика в будь-якому випадку вторгається в наше життя. І виникає таке явище. Всі релігії світу століттями намагаються виховувати духовно піднімати людей. Нарешті, в наш час ми, рериховцы, намагаємося виховувати духовно піднімати людей. Але змінився рівень свідомості людей не тільки за час існування «Агні Йоги», але і хоча б за останні дві тисячі років? Ні, не помітно. Змінюються умови життя, постоли – на машини, хати – на хмарочоси. Але зростання рівня свідомості людей не відбувається. А всі або майже всі дії просвітителів перетворюються в «сізіфова праця». А останнім часом, у зв'язку з тими явищами, які описані в тій же статті «Про сутність капіталістичної системи», цілком справедливо буде говорити і про деградацію моралі. Коли просвітителі (яких так мало!) намагаються впливати на людей в одну сторону, а влада, особливо при тій суспільної формації, яку ми називаємо капіталізмом, ставить економіку вище політики, а значить, просто над усе, формує з людей чисто споживче товариство з егоїстичним бажанням багатства на чолі всього – при цьому дії окремих просвітителів не можуть не «йти в пісок». Коли сама держава стоїть на чолі якоїсь ідеї, переважна більшість людей не може йому протистояти, і люди живуть так, як їм пропонують, а праця просвітителів неминуче стає «сізіфовою працею».
При цьому дії просвітителів зможуть затвердити свої ідеї в дуже рідкісних випадках, залишаючи переважна більшість людей під розкладаючим впливом держави.
Політика будь-якого капіталістичного держави будується на ідеї: економіка (приватний бізнес) понад усе. Вища мета, найвища заповідь капіталістичного суспільства: дати можливість якомога більше багатіти тим, хто цього хоче. Основа кап. суспільства: прагнення до матеріального збагачення. Під цю мету розробляються і пишуться закони, що лежать в основі капіталістичного суспільства.
Зрозуміло, що в такому суспільстві культурно-просвітницькі цілі (тим більше якщо розуміти слово «культура», як культ-ура, тобто культ духа або шанування вогню духа) виявляються дуже мало кому потрібні. Якщо говорити прямо, то капіталістичний світ тримається, навпаки, на тотальному користолюбстві і без цього самого тотального користолюбства існувати взагалі не може. Ідеї культ-урів (шанування духа) цього світу чужі і завжди будуть чужі.
